Видалення міом матки

Міоми – це доброякісні пухлини матки, які зустрічаються більш ніж у 20% жінок репродуктивного віку. Їх наявність може бути безсимптомною, вони також можуть спричиняти сильний біль, симптоми тиску внизу живота та тазу (запор, порушення сечовипускання), рясні менструальні кровотечі, постменструальні кровотечі, безпліддя та неможливість доносити вагітність.

Що викликає міому?

Серед факторів ризику, які можуть вплинути на розвиток міоми, найважливішим є вік пацієнтки, сімейно-генетичні умови, а також тривалий вплив естрогенів та гестагенів (як синтетичних, так і природних).

Які симптоми міоми?

Симптоми, пов’язані з розвитком міоматозних змін, залежать від розміру та кількості пухлин, але перш за все від їх локалізації. Субсерозна міома, що «росте» назовні, деформує контур матки, частіше викликає симптоми тиску або розвивається без будь-яких симптомів. Інтрамуральна міома, розташована всередині стінки матки, відповідає за її гірше скорочення та очищення під час менструації.

Підслизова міома росте в напрямку порожнини або проростає в порожнину матки, негативно впливаючи на слизову матки, тому вона відповідає за аномальні маткові кровотечі і може спричинити безпліддя.

Більшість пацієнток з міоматозними змінами скаржаться на аномальні кровотечі, такі як рясні тривалі місячні, часто зі згустками, а аномальні кровотечі можуть також виникати поза періодом.

Другим найпоширенішим симптомом, про який повідомляють пацієнти, є біль, тиск і відчуття повноти в меншому тазу. Біль може бути пов’язана зі здавленням органів або нервів, а в гострій формі вона виникає через перекрут ніжок міом. Біль посилюється під час менструації, статевого акту, дефекації, а іноді вони супроводжуються іншими симптомами тиску: запорами, терміновими позивами або полакіурією. Це залежить від локалізації та розміру міоми.

Як діагностується міома?

У повсякденній гінекологічній практиці ми підозрюємо наявність патології у вигляді міоми матки вже під час опитування пацієнтки (характерна інформація з опитування), а діагноз підтверджується за допомогою УЗД – визначення місця та розміру вузлів та їх впливу на інші анатомічні структури в малому тазі. Додатковими методами візуалізації міоматозних змін є гістероскопія, соногістерографія та магнітно-резонансна томографія.

Міоми, що викликають репродуктивні розлади або викликають клінічні симптоми, потребують лікування. Встановлюючи спосіб лікування, особливо важливо ретельно оцінити кількість, локалізацію, розмір пухлин та їх вплив на інші анатомічні структури.

Найважливішою методом візуалізації є ультрасонографія, коли результат обстеження викликає додаткові підозри, діагноз може бути розширений, включаючи магнітно-резонансну томографію. До або під час операції порожнина матки повинна пройти гістероскопічну або гістеросонографічну оцінку.

Як лікується міома?

Серед хірургічних методик, що застосовуються при операційному лікуванні міоматозних уражень, найважливішими є ендоскопічні методи: гістероскопія та лапароскопія.

Ендоскопічні процедури вимагають використання спеціалізованого обладнання та висококваліфікованого оперативного персоналу. Ендоскопічне хірургічне лікування дозволяє обмежити хірургічну травму, завдяки чому забезпечується коротший час реконвалесценції, менший рівень ускладнень, менший ризик спайок, менш сильний біль у пери- та післяопераційному періоді та кращий косметичний ефект.

Вибір методу лікування залежить не тільки від клінічних симптомів, але й від інших факторів, таких як: вік, бажання зберегти репродуктивну здатність, супутні захворювання або генетична схильність до виникнення раку статевих органів. Метод хірургічного лікування слід підбирати індивідуально, враховуючи бажання пацієнтки залишити матку.

Методи видалення міоми

Гістероскопічне висічення міоми (так звана гістероскопічна міомектомія) дозволяє видалити вузли, розташовані на підслизовій оболонці і деякі інтрамуральні вузли, якщо їх основна частина проростає в порожнину матки. У разі інтрамуральних уражень резекція може проводитися в кілька етапів. У особливих випадках локалізації уражень навколо рогів матки або уражень великого діаметру рекомендується допоміжна лапароскопія для контролю глибини гістероскопічного розрізу, і лапароскопія часто проводиться одночасно.

Міома ‘’на ніжці’’, міоми розташовані в підсерозно (на поверхні матки) та в інтрамуральній частині  (в стінці матки) з переважанням росту поза матку, можуть бути видалені лапароскопічно. Лапароскопічна міомектомія дозволяє видалити міому після її відділення від маточного м’яза, а потім евакуювати її з черевної порожнини за допомогою морцелятора. Місце після видаленого ураження вапоризують або зашивають швами залежно від розміру зміни та кровопостачання цього місця.

У разі великих міом, численних або глибоко проникаючих в стінку матки, може бути використана лапароскопічна допоміжна міомектомія (LAM). Цей метод забезпечує точну енуклеацію вузликів завдяки поєднанню лапароскопічної техніки та розрізу живота шириною від 2 до 4 см. Рана м’яза матки закривається у два-три шари.

LASH (лапароскопічна надпіхвова ампутація матки) – це хірургічна процедура, запропонована у разі „пошкодження” тіла матки численними міоматозними змінами або аденоміозом, і в той же час немає ризику розвитку патології шийки матки.

LAVH (вагінальна гістеректомія з лапароскопічною асистенцією) – це оперативна техніка, при якій частина процедури виконується трансвагінально. Призначається пацієнткам, для яких необхідно провести гістеректомію черевної порожнини, наприклад: після запалення в малому тазу та порожнині очеревини, після операції на черевній порожнині, при підозрі на ендометріоз, якщо необхідно видалити спайки, яєчники, вузлів та пухлин, які потребують подальшої діагностики.