PL YT FB
flowers flowers 2 3

Лікування нетримання сечі

Досвідчений гінеколог Аліція Хальберштадт з лікарні Медфеміна у Вроцлаві пояснює, як виглядає лікування нетримання сечі.

Доктор Аліція Хальберштадт:

Лікування стресового нетримання сечі починається з найменш інвазивних та безпечних методів після попередньої реабілітаційної підготовки та консервативного лікування.

Для будь-якого пацієнта, який починає терапію НМ, слід враховувати зміну способу життя, початок тренування м’язів тазового дна, психотерапевтичні заходи або електростимуляцію та застосування змінного магнітного поля під наглядом кваліфікованого терапевта.

Оцінка ефективності консервативного лікування перевіряється через 6–12 тижнів, і якщо очікуваний ефект не досягнутий, слід запланувати хірургічне лікування.

Консервативне лікування не слід рекомендувати пацієнтам з нетриманням сечі та значними порушеннями статики статевих органів (клінічний ступінь III та IV за шкалою POP-Q), які в анамнезі повідомляють про відчуття опущення / випинання піхви та затримки сечі після консервативного лікування. Виняток становить песаріотерапія як діагностична та терапевтична процедура, використання якої може допомогти в діагностиці т.зв. прихованого нетримання сечі, яке часто проявляється після корекції статики тазового дна.

Інтерв’ю з оцінкою щоденника, загальним оглядом та бактеріологічним посівом сечі, а також анатомо-функціональною оцінкою структур тазового дна під час гінекологічного огляду дозволяють вибрати відповідний метод хірургічного лікування.

В даний час існує 5 категорій лікувальних процедур при стресовому нетриманні сечі:

  1. малоінвазивне лікування нетримання сечі із застосуванням Булкаміду читати далі
  2.  розміщення стрічок під уретрою;
  3.  лікування з підвішуванням сечового міхура;
  4.  лікування із застосуванням периуретральних наповнювачів;
  5.  імплантація штучних сфінктерів (метод останнього вибору).

Вибір методу лікування вимагає індивідуальної кваліфікації пацієнта; кожен метод базується на відновленні відповідних анатомічних зв’язків, а ефективність або ризик невдалого лікування оцінюються відносно типу дефекту та причини нетримання сечі.