Види нетримання сечі

У фундаментальному розумінні найважливіше не визначення нетримання сечі, а те, чи є це проблемою для пацієнта. Якщо ситуація з нетриманням сечі впливає на комфорт життя пацієнта, то тут не найважливішим є ані тип, ані визначення частоти: найголовнішим є виявлення проблеми.

Соціологічні дослідження показують, що хоча навіть 40% жінок страждають на нетримання сечі в певний момент свого життя, аж 70% (!!!) з них не мають сміливості повідомити про цю проблему лікареві.

Коли пацієнт вирішує повідомити лікаря про нетримання сечі, лікар повинен з’ясувати, з яким типом нетримання сечі ми маємо справу, а отже, яким буде оптимальне лікування для пацієнта.

Більшість типів нетримання сечі можна діагнозувати на основі історії хвороби.

Іноді потрібна додаткова діагностика, щоденник сечовипускання, уродинамічне обстеження або цистоскопія, але тим не менш прискіпливо зібраний анамнез, стратегічні питання та уважне вислуховування пацієнта є запорукою правильної діагностики, а отже і лікування.

Нетримання сечі можна розділити на:

• стрес-тести (близько 62% пацієнтів);
• термінові (близько 13% пацієнтів);
• змішані (12% пацієнтів);
• інші, не класифіковані на підгрупи.

Кожен із цих типів супроводжується специфічними симптомами та нездужаннями, крім того, вони пов’язані як з віком пацієнта, так і з супутніми захворюваннями, акушерським та операційним анамнезом, а також способом життя.

Хоча екстрене нетримання сечі найкраще лікувати фармакологічно, стресове нетримання сечі, яке є, мабуть, найпоширенішим, вимагає хірургічного лікування.

Ось чому впродовж десятиліть впроваджується все більше хірургічних та малоінвазивних методів, які стають все більш сучасними з прогресом медицини.